ЧОЛОВІК, ЯКИЙ СПЛУТАВ ДРУЖИНУ З КАПЕЛЮХОМ!

Герой опери — Доктор П.- бачить та розрізняє окремі об’єкти, кольори, лінії та патерни, але не може скласти загальної картини. Він не впізнає людей, місця та цілісні об’єкти: його візуальний світ втратив сенс і є дивним, хаотичним, схематичним, абстрактним та містичним. Він — мов розкидані елементи пазлу, а музика – єдиний засіб, за допомогою якого Доктор П. здатен зібрати його до купи та продовжувати діяти.

Мінімалістична музика Наймана підкреслює схематичність світосприйняття Доктора П., а інтегровані в музичне тіло опери фрагменти музики Роберта Шумана символічно демонструють гармонійне сприйняття реальності.

Майкл Найман не випадково цитує музику Роберта Шумана, адже видатний композитор мав такий самий розлад. Життєві історії Доктора П. та Р.Шумана неочікувано перетинаються в музичному творі також через образ жінки Доктора П., відданість якої чоловікові нагадує жінку Роберта Шумана – Клару Шуман (Вік) — видатну піаністку та композиторку, що підтримувала чоловіка впродовж всього життя.